Антонич-фест | Блоґосфера про Антонич-фест

3 жовтня 2009 спільнота: Богдан-Ігор Антонич

поділитися:

Блоґосфера про Антонич-фест

Про подію я дізнався з листа, який надійшов на ел. поштову скриньку. Портал Сумно? рекомендував не прогавити фестиваль присвячений Богдану-Ігорю Антоничу. Та і склад учасників був цікавий, а особливо були цікаві Кому Вниз. Тож були проігноровані навіть погодні умови, адже на вулиці вже не місяць травень. Фестиваль проходив на території парку Нивки, що недалеко від (М) Берестейська.

Тож місце проведення було знайдено відносно швидко.На початку дійства народу було не багато. Думаю далася взнаки не достатня проінформованість народу. А можливо і Сталкер фест, який того ж дня проходив на Майдані Незалежності, та ще й був шаровим. Сцена була теж невеличкою. Поодаль від сцени стояла пара-трійка палаток. Загалом все навкруги не було схоже на фест, а скоріше на якесь неформальне збіговисько. До початку концерту залишалося з півгодини, тож був час пройтися з плановим оглядом місцевості. Першим увагу привернула поляна з ідолами, над якими в поті чола трудився молодий хлопчина з бензопилою. Пару чоловік малювали, пару торгували.

Першими на сцену вийшли Аварійне Небо. Для розігріву виступили дуже таки непогано. Легенький рок, мелодійна музика, якісний звук.

Наступними були гості із Білої Церкви За Край. Як їх проанонсував ведучий фесту: гурт, який написав пісню про доярок. Хлопці також виступили на рівні. З гумором. Чого тільки варта їх пісня про доярок.

Хотілося б виділити наступних учасників Дівчина Джона. Гурт грав акустично і без барабанів, але усе перекривав їхній вокаліст, який має доволі таки непоганий голос.

Про Пропала Грамота я читав лише в інтернеті, і жодного разу не чув, навіть в запису. Тож мав бажання заповнити цю прогалину. Гурт дуже сподобався. Впевнена поведінка на сцені, цікава музика. А кінцівка було просто суперова: народ все таки випросив драйву, і хлопці зіграли білоруською довбуша.

Записи Росава я чув, а от вживу дану пані не доводилося бачити. Тож я чекав виходу на сцену цієї спокійної і цікавої співачки. І мої чекання не виявилися марними.

Коли вийшли на сцену Оркестр Янки Козир, було відчуття що це якісь чи то рок зірки, чи артисти циркової трупи. Гламурні розцяцьковані костюми, вокалістки в оригінальних плащах (одна з яких була одягнена в державний прапор). Але з самого початку виступу стало зрозуміло що гурт не рядовий. Під час, і після, виступу таких гуртів хочеться почути їх ще раз, і не один. Тож і у мене виникло бажання ще відвідати концерт за участю Оркестр Янки Козир.

Ну і нарешті вийшли на сцену Кому Вниз! Даний гурт я мав бажання почути наживо вже декілька років. Але все ніяк не виходило потрапити на концерт. Тож я навіть не роздумував чи їхати на Антонич Фест. Загалом емоцій від виступу команди було маса. Сподобалося усе: виступ, атмосфера, виконання, розмови. Відчувався беззаперечний авторитет гурту на українській сцені. Ну і бойовик «Суботів» поставив масивну крапку у виступі хлопців і концертній частині фестивалю загалом.

P.S.

Окремо хотілося б сказати про якість звуку. Він був на висоті. У мене склалося таке відчуття, що такого налаштованого апарату я ще не чув. Тож величезний «+» звукорежисерам.

Фото можна глянути на Яндекс Фотки: Фото

Епізод виступу «Кому Вниз» з піснею «Ліра» Яндекс Відео: Відео

d1%87-%d1%84%d0%b5%d1%81%d1%82-%d0%ba%d0%b8%d1%97%d0%b2-03-09-09/

«Дорогі брати і сестри…!»

          Саме так звернувся лідер гурту «Кому Вниз» – Андрій Середа до присутніх на «Антонич-фесті», починаючи свій виступ. І це не пролунало, як прояв надмірного пафосу, чи загравання з аудиторією. В дуже гарному і дуже занедбаному парку «Нивки» (він же Д. Коротченка) в ці дні панувала атмосфера духовного піднесення і таки всеосяжної братської любові, віртуальним натхненником якої став Богдан-Ігор Антонич.
           До 100-річя чарівного романтика організатори приготували купу різних забав для дітей і дорослих, які завершувались вечірніми концертами.
          В. Морозов та «Мертвий Півень», «Кому Вниз» та «Вій», Сестри Тельнюк, Росава, Катя Chilly, «Пропала Грамота» та багато інших виконавців створили разом з тими, хто завітав до парку, протягом двох вечорів свято справжньої української музики та поезії. Якщо Мінкульт спромігся лише на малочисельне формальне урочисте засідання, то юнак з прилеглого до вищезгаданого парку мікрорайону організував літературно-музичну подію, яка, як на мене, суттєво поліпшує імідж нашого чудового, але маргінально-люмпенізованого останнім часом міста.

Не було політичних гасел, не було І. Білик і гурту «ТІК», і ще багато чого не було…

Того, що нас дратує, принижує і нав’язує солодкувато-придуркуватий імідж сучасного мешканця міста.

Все було по-справжньому:
– справжня поезія Майстра

– справжня сучасна українська рок-музика
– справжня чудова публіка, добра та світла.

І хотілося, щоб той вечір тягнувся вічність…
Але…як все в класичній українській літературі (згадайте твори В. Стефаника, чи М. Коцюбнського) – кінець сумний…

Ясна річ, не було спонсорів (бо власники великих корпорацій Б. Антонича не читають, мабуть гадають, що це – хорватський футболіст). Не було теле, радіо та іншої потужної реклами. Вся подія, в цілому, романтично-хіпоблудівська, позбавлена будь-якої комерції.

Гадаю, (та чув і зрештою від багатьох), що ініціатор-організатор від державних, міських, районних та інших культурних і не дуже культурних органів жодної копійки не отримав. Отже, для Богдана, берусь уявити, – ранок понеділка був дуже сумним з огляду на фінансовий баланс події.

Тут я хочу використати звернення А. Середи: Дорогі брати і сестри!!!

Давайте спробуємо, хоч в якійсь мірі допомогти, в міру можливостей, цьому гарному шулявському нефору, який нам подарував кілька чарівних вечорів.

Нас досить багато, будь-яка особиста пожертва, хай навіть дрібна, допоможе вижити фестивалю, а його ініціатору, хоч частково позбутись боргів.

Як можна передати гроші, дізнайтеся на сайті фестивалю:
http://antonych.sumno.com/article/my-zrobyly-antonych-fest/

З повагою, Сергій Харчук

http://community.livejournal.com/active_kiev/112532.html?thread=200084

3-4 жовтня у Києві пройшов Антонич-Фест, організований силами спільноти Сумно?ком та особисто Богдана Логвиненка. На культурному порталі Сумно був відкритий спеціальний розділ, присвячений події. У ньому ви можете знайти репортажі та новини зі свята.

http://blogoreader.org.ua/2009/10/12/blogoweek-57/

Антоныч фест

Йоу. Ходили на фест. Круто, по-домашнему уютно, зверски холодно и немного дорого. Вначале даже засомневался стоит ли отдавать предпоследние деньги на сие действо. В итоге не пожалел. Почему-то, когда стоишь там слушаешь музыку, находишься в центре происходящего, накатывает толпа мыслей, которые сейчас так лень вспоминать и описывать.

Завтра второй день, будет Мертвый пивень. Надеюсь согреемся.

В общем, на территорию фестиваля можно было без проблем пройти зайцами, так как освещения никакого, а пропускные пункты ставили только на явных участках дороги. А там ведь парк – перелез через забор и иди куда хочешь. Но мы зайцевать не стали, поразмыслив, что такие начинания грех не поддержать, оторвали от сердца 140 гривен и променяли их на зелененькие браслетики. Зачем-то внесли себя в какой-то список, оставили мыло для спама. Я было вспомнил, что на сайте феста обещали первым 300 посетителям халявные магнитики, но на мой вопрос "Дайте?!!", ответили, что халява только по 5 грн. Ну значит 300 уже было, и черт с ними.

С ходу нами была не обнаружена неотьемлемая часть любого феста – палатки с пивом. У меня были подозрения, что организаторы что-то такое выкинут, но все же надеялись на их благоразумие и по сему пивом в киосках не затарились. Зато обнаружили несколько шатроподобных палаток, в одной показывали какие-то мульты, в других горели свечи и ходили с мисками (потом мы узнали, что там разливали чай, был ли тот "чай" чем-то больше так и не выяснили) еще несколько остались для нас загадкой, в придачу стояло штук 6 кабинок и сцена, куда все пели.

Мы пришли на середину пения Пропалой грамоты, послушали, долго думали откуда нам знакомы эти песни, а потом я в туалете вспомнил (когда ведущий обьявил название), что это Грамота и мы слушали и смотрели их на Славськом год назад. Пока ходили за пивом, они уже допели свое. Потом были достаточно позитивные выступления Росавы и Оркестра Янки Козыр вперемешку с показом какой-то одежды, но нам из-за толпы было видно только эксклюзивные шапочки.

Напоследок, как всегда, очень мощно (до мурашек по коже) играли Комы вныз, тут то во всей красоте показал себя офигенный звук, вокалом Середы пульсировали внутренности, а тяжелые аккорды разрывали мозг. В ушах гудело всю ночь, но от этого делалось как-то позитивно и хорошо, так что сон без задних ног с улыбкой на лице гарантировался.

Стоит упомянуть представление театра (название не запомнил, что-то со словом "студенческий"), реально круто и интересно. Но до конца все смотреть не было сил – все дрожали, ноги промерзли, зубы стучали и мы побегли на метро.

http://www.liveinternet.ru/users/vit_rock/post111488602/

Таким він був для мене...Антонич-фест))

В п'ятницю ввечері поїхала шукати парк Нивки. Знайшла. Темні алеї, на лавках якісь підлітки пили усілякі лонгери і пиво, вказівників в темноті просто не було видно. Але я вперто блукала моторошним парком (так само зі мною випадково блукав і Павло Нечитайло:)) і таки вийшла до входу-столику з волонтерами. Сцена не підсвічувалася, людей видно не було, волонтери з того всього самі неймовірно стібалися. Мені було не смішно, навіть дуже сумно, в голові думка "о ні, знову...". Дівчина-волонтерка сказала, що з освітленням сцени поки що проблеми, але програма буде повною, і кіно, і театр очікуються. Дуже хотілося переглянути фільм Наомі Умань, але розуміючи, що він аж о 10 і що я сама, і що потім об 11 треба тікати на метро, бо добиратися аж на Лівобережну...я не зайшла на територію фестиваля...
В суботу, на другий день, я (вже з другом і вдень) знайшла парк значно скоріше та й виглядав він не так моторошно і друг ще довго стібався, що я перелякана і тут немає нічого страшного (ага, поблукав би він пізно ввечері без ліхтарів серед п'яного люду в чужому місті!), і вказівники добре видно. Перша реакція всеодно була не дуже позитивною. Так, був Альошкін, була Мокша, був намет з звичною чайнею, була сцена і небагато люду...Самого духу Антонича не відчувалося зовсім...
Але ми вирішили не засмучуватися, а шукати позитив:) Ми ще погуляли парком, випили пива (ха-ха), познущалися з молодих музикантів на кшталт "Дівчина Джона" (це якийсь жах, копія такого ж "талановитого" вінницького гурту "Серце Дженіфер" і взагалі, що в суботу, що в неділю, перших трьох виконавців в списку можна було не те що не слухати, а й не бачити). Ситуація почала виправлятися з виходом на сцену "Пропала грамота". По-перше, вони чудові, а по-друге, почали з пісні на вірш Антонича (нарешті!:)). Люди з'явилися:) Виявляється народ на фестивалі таки був і як таргани повилазили зі своїх сховок почувши "Пліч-о-пліч, ніч блука, сон замовляє коктель із трав...":). Стало краще і приємніше. Потім виступали "Оркестр Янки Козир", яких ми не дуже полюбляємо, тому просто сиділи під деревами і дивилися на сцену. Проте любителі гурту були і багатьом сподобалося, люду під сценою таки побільшало. Росава теж гарно виступила. Вірші Антонича в її обробці прозвучали, тому було приємно. Заявленого в програмі Тараса Чубая не було, що мене в принципі і не здивувало. Зважаючи на останні виступи музиканта, я його і не очікувала побачити...
Ну і нарешті ми дочекалися "Кому Вниз", звісно це було неймовірно! Голос Андрія Середи наживо – це щось! Пісні "Кому Вниз" – це окрема історія, окремі враження, і окрема розповідь...Після виступу ми боялися перелаштовуватися на театр, але останній приємно здивував – був умісним і гарним. І нарешті дочекалися читання віршів Антонича! Отримали чудові враження!:) На нічні читання (якщо такі були) не змогли лишитися знову ж таки через метро і Лівобережжя...
Третій день на мою думку був найкращим. Людей (в порівнянні з першим днем) було багато, Богдан Логвиненко був трошки веселіший, були активні і преса, і фоторепортери, працювали і дитячий майданчик, і мистецьке об'єднання "Кактус", музична програма була чудовою і насиченою.
Я з другом (вже навчені першими днями:)), не пішли слухати перші гурти, а сиділи в парку і читали один одному "Лілі Марлен" Жадана:). Потім зустріли знайомих, які теж розважили нас своєю присутністю. Потім був гурт "Вій" – це просто купа вражень, це просто ДобрийВечір:). Знову згадалося (після Кому Вниз, Вій і Каті Чілі) наскільки українська музика кінця 80-тих, початку і середини 90-тих була сильною, якісною, конкурентноспроможною та головне українською.
Опісля виступала Катя Chilly – просто неймовірно. Про голос можна говорити і говорити, але тут виявилася ще й чудова музична джазова обробка (такий варіант я вже чула минулого року на Гогольфесті і тоді він мене вперше вразив). Ще сама атмосфера зіграла свою роль – вечір, осінь, лірика, акустика...Дуже сподобалися дядьки: на контрабасі (якшо то був він:) і на джамбі – крім того, що гарна музика, ще й така харизма!:) А ще Катя зробила, як на мене, найрозумнішу річ – між виконанням пісень просто зачитала вірш Антонича (бо деякі виконавці тільки вибачалися, що не встигли зробити обробку якогось вірша автора, а можна було б зробити набагато простіше і вибачатися не довелося...).
Shopping Hour, наступних виконавців, я дуже люблю. Люблю їхні проекти (Таня Радостєва і Абы МС), їхню музику. Але їх (як і наступних виконавців Сестер Тельнюк) було важко слухати, бо час підганяв, а всі чекали на Мертвого півня...Виступ Сестер Тельнюк був гарний тим, що вони співали виключно на вірші Антонича. Улюблений "Гаррі Поттер" країни, Віктор Морозов, виконав 2 пісні під гітару, одну з яких, на вірш Антонича. А потім разом з Міськом Барбарою виконали лемківську пісню "А ти мила" (бо ж сам Антонич з Лемківщини) – було ну дуже класно! Ну і звісно, довгоочікувані Півні...Харизматичні, музичні, вічно молоді і просто кльові! Люд тільки завівся, як і самі музиканти (ги, згадала як Місько крикнув "А тепер – Пташка!" до Романа Чайки під час соло)...і тут кінець, бо час, бо розклад...Мені було легше, бо на "Форт Місії" слухала Мертвого Півня наживо майже 2 години...і то було щастя:) А людям на фесті було певно складніше, бо пісень 5, 6 їм звісно не вистачило...Ну, це ж не був сольник гурту...але шкода всеодно і людям можу тільки поспівчувати, бо коли душа розвертається, то звернути її важко:)
Якшо говорити про сам фест, то звісно недоліків було багато, але починати обмивати кістки організаторам не хочеться, бо прекрасно розумію як складно було організувати таке дійство в теперішніх умовах. І те, що вони не відмінили фестиваль (а могли б, рятуючи себе і розуміючи ситуацію, яка складеться) – це прогрес, маленький крок вперед, що в цій країні і в цьому суспільстві таки можна щось робити на добровільних і волонтерських засадах. Що засмутило більше – кількість людей. І це при такій потужній рекламі! Не знаю чи тут можна про щось говорити...
І ще, скільки я не шукала так і не знайшла якоїсь статті чи фотозвіту з фестивалю. А скільки ж було преси! Тільки сьогодні, нагуглила 3 фотозвіта (один з яких зроблений фотографом для сайту гурту Вій) і статті на самому сайті "Сумно". Преса і телебачення активніше висвітлювали "Сталкер-фест". Ех...
А взагалі не жалкую, що взяла участь!:) І активно вболіваю за те, щоб у організаторів таки вирішилися усі проблеми!))

ПС: а самі три дні у Києві були цікаві не тільки через фест. Це дійсно окрема розповідь і купа вражень. Нові знайомства, старі знайомі, корисна інформація, старі улюблені місця. Міст на Труханів, борщ, нічна Родіна-мать, артхауз, гітаристи у вагонах, йожик:), зачинена галерея, київська перепічка, вірші, метро, ціле простирадло, коти, Петрівка, джаз, дурка, польські дитячі книжки, розбігання очей і купівля книг, пиво, читання Жадана, музика, музика, музика, дурка, пиво вночі та розмови в потязі, моя дурнувата поведінка та ще дурнуватіший характер...я люблю своє життя!:)

http://vechirnij-med.livejournal.com/7202.html

Вчера, неожиданно даже для себя самой, попала на последний день Антонич–феста в парке "Нивки". О...Это было нечто...Катя Chilly – просто космическое существо, которое издаёт божественные звуки...Ради неё стоило заплатить 40грн за вход, промёрзнуть до мозга костей, ощутить экстрим в качающемся био-туалете и прослушать несколько ранее мне неизвестных и, на мой взгляд, совершенно престных и не заслуживающих ососбого внимания, групп. Но ОНА была просто неподражаема...Влюбилась. Вновь и, пожалуй, навсегда)

http://ya-aliffka.livejournal.com/2315.html

Хз, хто винен – чи то люди у нас, все ж таки, безкультурні – в плані того, що культура їх, м’яко кажучи, не гребе, чи то організатори мають талант... Але зовні Антонич-фест виглядає лажою. І нехай мене пробачать усі, хто його робив і хто ночей недосипав. Дивно, наскільки мало людей туди приходить не тільки для того, щоб послухати музику. Тобто, о 15й там взагалі немає нікого, окрім тих переклятих організаторів. При тому, що реклама, наче ж була. І була, млядь, на нічогенькому ресурсі. Сумно? Та вас же вся культурна Україна читає, а не прийшов ніхто. Звісно, мені теж в основному хотілося послухати вчора музики, але ми з пані witch_leticia чесно приперли туди свої зади о 14,30. Окей, о 15й. Але ж блін – там нуль на масу, жодної людини. Менше з тим – я не люблю людей, внешность их не по мне – що там, зрештою, робити? Десяток полотен лежать на землі, ще з дванадцять висять на деревах, нафіга туди взагалі іти. А, так, ще три-чотири чувака ~~циркулярками~~ долотами і молотками молотили по неповинним колодам, та перетворювали їх у скульптури.
Зрештою, я розумію всіх тих, хто не прийшов. З максимальною долею концентрації уваги, із прочитанням напам’ять віршів перед картинами та скульптурами – це все на годину максимум, але ніяк не дві з половиною заявлені між початком робочого другого дня о 15й і початком музичної програми о 17.30. Блін, аби хоч сьогодні було цікавіше.

http://the-vomit.livejournal.com/25720.html

Антонич-жесть
На последний день фестиваля мы, решив пренебречь печальный опыт Фортмиссии, отправились без девочек. Памятуя о том, как сильно я замерз накануне, я оделся, можно сказать по-зимнему и, кажется, перестарался. В результате куртку и шарф пришлось снять и целый вечер таскать за собой в рюкзаке вместе с термосом и бутылкой перцовки, (которые, впрочем, оказались отнюдь не лишними). Мало того, что я слишком тепло оделся, так еще и вечер оказался очень теплым, а бесподобные "Вій" и "Мертвий Півень" способствовали активным телодвижениям и бодрому поглощению алкоголя. Перцовка кончилась очень быстро и внутрь начало заливаться что попало: каберне, водка, коньяк, короче говоря, под конец фестиваля градус начал зашкаливать и в метро мы спускались здорово поддатыми, особенно В.С., которого пришлось вести (я даже побаивался, что нас не пустят в метро, но все обошлось). В метро мы сделали главную ошибку вечера, так как вместо того, чтобы ехать домой, мы с Пашистом поддались на предложение В.С. ехать к нему в майстерню на Золотые ворота...

После этого наше бдение потеряло всякий смысл. Мы приплелись в мастерскую, потом зачем-то пошли в "Театральный" за водкой и селедкой, но сил пить, понятное дело, уже не было, так что мы завалились спать: я – на кровати, Пашист, завернувшись в какое-то покрывало, – на полу. Помню еще, как по дороге в Театральный, решив зачем-то срезать и без того короткий путь, мы принялись карабкаться на какую-то горку, в результате чего я покатился вниз и, тормозя, здорово разодрал ладонь. Помню, как, придя в мастерскую, мы пытались слушать Pink Floyd, но все это утонуло в алкотумане и воспроизводимо теперь с трудом. Впрочем это еще не конец...

В 4 утра я проснулся. В мастерской горел свет, играло радио "Рокс", на полу подо мной храпел Пашист. Попытки уснуть не увенчались успехом, поэтому, не долго думая, я встал, собрал манатки и удалился по-английски, не прощаясь. Была замечательная теплая осенняя ночь, местами даже поскрипывали сверчки, я шел по Франка, потом свернул на Чапаева, оттуда – на Коцюбинского, и вышел на бульвар Шевченко у памятника Щорсу. Гулять по пустому городу – одно удовольствие. Ночью Киев выглядит умиротворенным, романтичным и куда более привлекательным, чем днем. Я шел по Коминтерна к вокзалу, а в небе проглядывала сквозь облака огромная серебристая луна. Было немного странно находиться одному в пустом городе, когда все вокруг спят, и только желтые огоньки такси мелькают на светофорах.

На вокзал пришел около 5 утра. Купил чаю, купил билет на электричку №6603 до станции Святошино, постоял немного на пустой платформе, повтыкал на луну. Электричка отправлялась в 5:15, в вагоне я ехал один, и уже через полчаса был на платформе Новобеличи, проехав, таким образом, на одну станцию больше, чем полагалось согласно билету (на самом деле, билет можно было вообще не покупать). С Новобеличей до моего дома – 10 минут пешком. Так, лишь в районе 6 утра, я вернулся домой с Антонич-феста и с ходу завалился спать. Фестиваль имени поэта-фрика закончился вполне мистически, с чем я себя и поздравляю.

Самітний друже, мов у ночі пояс,
ти в таємничість світу оповитий.
В цей вечір весняний ходи зо мною
в корчмі на місяці горілку пити...

http://kumglv.livejournal.com/9896.html

Вчора чула Кому Вниз наживо. Флешбеки юності з мурашками по шкірі. Перша думка: знову просрали Україну! Друга: ніщо так не вчить любити батьківщину, як з любов'ю і талантом написана пісня чи художній текст. Патріотизм – це ірраціонально. Нічим не можна замінити ці пафосні "замальовки" Середи, ні постмодерним "Мертвим Півнем", ні стьобними "Братами Гадюкіними", ні ліричним Чубаєм. І хоч би орден якийсь йому, мідний, народний...

Мене вразила робота організаторів Антонич-феста. Просто... ну нема слів, настільки круті ці безпонтові хлопці і дівчата. Прийшло дуже мало людей (хто б сумнівався), Логвиненко тепер, кажуть, винен 100 000 гривень. Нічо, допоможемо Боді, головне щоб на щотчік не поставили :)

http://users.livejournal.com/fetzen_/45924.html

Антоныч фест день второй и последний

Хотели пойти пораньше, но как всегда желания разбились об жестокую реальность – пришли мы на фест уже затемно и было нас в два с половиной раза больше. В этот раз мы затарились дешевым вином и шоколадкой со стаканчиками. К нашему приходу на сцене уже заканчивали играть Веремий, играли они что-то тяжелое, пели что-то, на первый взгляд, серьезное – достаточно качественно и драйвово. Но нам было пока не до песен, мы разливали вино и кусали шоколад. Всё было весело приятно и опять таки по-домашнему.

Мы ждали холодного вечера, но его не было, зря наодевались в кучу курток. А между тем на сцене отыграли Вий, отпела Катя Чили, слушали одним ухом, занятые своими делами. На сцену вышли Shopping Hour и мы решили подойти ближе. На часах было уже около девяти и это наталкивало на мысли о походе домой пешком. Предпоследние две команды как-то очень быстро сменили друг друга, запомнились Сестры Тельнюк душевной музыкой на стихи Антоныча.

Ну а потом вышли Пивни и всех порвали. Ну, точнее, сначала вышел Виктор Морозов и всех надорвал, а потом Барбара и остальные закончили это дело. Пели несколько песен с последнего альбома, но и старые не забыли. В конце отмазались от набиза тем, что менты вот-вот отключат свет, откланялись и ушли.

На всяческие театры оставаться уже было некогда и мы снова помчались в метро. В общагу приехали ближе к часу, засыпали с улыбками, а вот просыпались с тошнотой от дешевого вина.

Стоит отдельно упомянуть тот самый чайок, который в палатках со свечами. Попробовать то мы его попробовали, но там ничего сверхкрутого не оказалось особенно за те деньги, что его продавали. Но мы опять решили, что это наш финансовый вклад в развитие подобных действ. Хотя осталось подозрение, что не одним чайком были богаты палатки, так как на моих глазах туда случайно забрёл какой-то милиционер и оттуда как тараканы повыскакивал народ. Незаконный оборот чая?

А еще организаторы брали кредит на фест – 100к гривен, пока отбили только 50%, а планов еще у них ого-го, что радует и внушает уважение. За правильное дело люди взялись, залезли в долги, но фест организовали. Почёт и спасибы им.

http://www.liveinternet.ru/users/vit_rock/post111587162/

Антонич–фест. В честь столетия Богдана-Игоря Антонича. Проходил в парке возле м.Берестейская с пятницы по сегодня. В пятницу ничего особого не было, но вчера и сегодня выступали хорошие группы: Чубай, Росава, КОму вниз, вий, мертвий пивень. такое вот. фест камерный, народу было очень немного. и поэтому было круто и уютно.

http://c-moll-allegro.livejournal.com/13337.html?thread=14105

я першого дня довго шукала в мороці світла, галасу. Думала, на музику піду. А ви, інтєлігєнти, йокелемене, все тихо і по-партизанськи :)) Врешті псячими стежками дійшла! Лиш здивувалася, бо не знайшла, кому гроші заплатити:( Поверталась іншою дорогою. Вчора прийшла 3-ім шляхом :)) Але вже втрапила на "шлагбаум"!
Шана вам! Все круто! І "Кому вниз" теж! Дай Боже усім вам терпіння, здоров'я, сприяння, грошей і почуття гумору ще не на один Антонич–Фест!

http://logvynenko.livejournal.com/252362.html?thread=8874698

Ama1eur: Антонич–фест. Первый блин не комом!: Посетили второй день фестиваля. После того, как узнали о прогнозированных бюрократи http://url4.eu/a8kN dyadechko_b @balticfan а, ну и еще Антоныч–фест, его плюс в том, что он в парке "Нивки" на свежем воздухе.

я так подивився – там треба весь парк освітлювати, щоби нормально було.звісно, не організаторам фесту цим займатись, ну й зрозуміло, що тим, хто повинен, те до лампочки, даруйте такий каламбур.
Сам же Антонич–фест дуже сподобався, особливо отим відчуттям "всіх своїх", до речі, затемнення це враження тільки підсилювало.

http://community.livejournal.com/literatura_ua/399166.html?thread=1351230

Я поражаюсь Богдану Логвиненко, энтузиазму его и всех этих людей на Антонич–фесте: они действительно просто так пытаются что-то сделать для этой страны!!! При том, что она, страна эта, вытирает о них ноги самым хамским образом, не только не помогая, но и повсеместно вставляя палки в колеса. Удивляюсь их стойкости, терпению и вере в то, что это кому-то на самом деле нужно (в чем у меня есть некоторые сомнения). Лично я давно бы все бросил.

http://kumglv.livejournal.com/9684.html

Чудовий сьогодні був день

Потрапила навіть після дня народження дражайшої приятельки на Антонич–фест. Правда, трапився невеличкий конфуз. Спершу на Антонич–фест приїхав єдиноутробний муж. І в нього при собі було, канєшно ж, 40 гривень благодійного внеску. А вже десь за деякий час після нього приперлася на тачці я з третиною моїх нащадків, себто, з Леською. У нас із нею після тачки і дня народження залишилось лише 60 гривень. Себто двадцятки на благодійний внесок бракувало. На нахабну заяву моєї дитини, що вона, мовляв, дитина (практично:)) і чи не можна їй потрапити на Антонич–фест на халяву, дівчатка-пропускниці відповіли, шо, мовляв, нєфік тут до дітей примазуватися, бо діти – це тільки ті, кому до 7 років, а всі, хто старший, нехай не викаблучуються і платить 40 благодійних грн. Але, правда, я їх умовила прийняти з нас двох не 80, а 60 благодійних грн і написала у їхньому переліку благодійників невеличку розписку з автографом для Логвиненка, що, мовляв я, добродійка В. Стах, вишу йому, Логвиненкові, 20 благодійних грн і обіцяю лічно в руки повернути цей благодійний борг за першої ж нагоди. То нас і пропустили бєз шуму і пилі. Але виступ "Пропалої грамоти", задля якої (зокрема) ми з Леською перлися, вирячивши очі, уже почався. Тож довелося задовольнитись лише частинкою того виступу, але задовольнились ми значітєльно.

http://titka-vitka.livejournal.com/195932.html

Повернулася з Антонич–фесту. Сподобалось:) Щоправда, спочатку добрих три години на весь парк лунали геніальні рядки а-ля "дєвушка с діском" (чи дєдушка-діско, хто його зна)) та "Довбуш- природний чоловік, його ім"я не забудем навік". Від такої творчості доводилось час від часу втікати в глибини парку, бо невідомо, чим може скінчитися для психіки така звукова атака))
Потім виступав Оркестр Янки Козир, мені, несподівано для себе, сподобалось- очікувала від них іншого, а вийшло досить драйвово і весело) хоча зараз послухала трохи їхні записи- зовсім не те..
І, нарешті, Кому Вниз- ті, заради кого я, власне, і прийшла сюди. Я ніколи до того не бачила їх наживо. І ВОНИ КРУТІ.:) Зі сцени ця музика звучить ще потужніше і гарніше, а тим більш, вони відіграли більшість моїх улюблених пісень, що теж чудово))
З мінусів- багато підозріло-растаманських персонажів, вищезазначені "дєвушкі-с-діском" і холод. Але то таке.)
Усе, надобраніч:)

http://lixolesie.livejournal.com/22143.html

а вот по поводу Антоныч–феста. такооооооое.
если б меня не позвонили-пригласили... если б у меня не было "запрошення"... если б там не выступали интересные мне люди...

как по мне, то тон таких мероприятий задал Гогольфест. (ну ешо ZipZip1 был прикольным. он запомнился тем что там была безумная игра со зрителем. когда ты находишься прям в середине событий. и спектакть происходит вокруг тебя. когда рефлексии толпы использовали актеры в своих целях. там были "законы", которым нужно было подчиняться. м все очень быстро менялось. ходы-переходы открывались-закрывались и ты находился буд-то в лабиринте который постоянно трансформируется и в разных концах этого лабиринта что-то происходило-там видео проэкция, там кого-то жгут, там барабаны...такоооооое. ну хоть интересно было! и это там я впервые увидела чайную. лаунж-бар. но оно ВПИСЫВАЛОСЬ в формат ивента. и кстати чай там был фри))) и вот это появление событий которые частично его сдирают, а частично мутят пургу... шобы абыкак. надоело уже. все косят и косят под него. и все в этом духе. но в то же время абсолютно другое. хуже на кучу порядков. ну просто безвкусица. желание содрать денег. отсутствие фантазии. и пассивная подготовка со стороны организаторов. поскорее. наспех. состряпать шонебудь.

не обыгрывается по-новой возможности и начальные условия. то с чего стартует фест. и это основное лузерство.

к месту мы шли с нашим фонариком т.к идти нужно было через парк-дебри где с освещением ...ну оооооочень туго. по дороге раза наткнулись на огромные дыры в асфальте. охранники заглядывают прямо в лицо. плохо все освещается. публика буйная-рок все-таки. та стрееееееемно карочи.

а программа феста-концерт шота типа Арии на укр. языке. а потом-тиатр. где чуваки на ходулях пытаются толкать глубокие мысли. я стояла грелась у костра и слушала как "зрители" возмущаются что из-за этого горе-тиатра им не дают послушать МУЗЫКУ понимаешь ли.
а чай там продавали кришнаиды я так поняла. ну по крайней мере всякие тряпки в индийском стиле были развешмны всюду.

ну такооооооооооооое. слепили все и в кучу. этно-рок-лендарт. нету вкуса и стиль абсолютно не выдержан! все и сразу. фуууууууу.

я побыла там часа два. единственное что позитив-увидела ЛЮДЕЙ. и поняла какую лажу можно сделать-сделала для себя выводы набудущее.

я бы так строго не относилась если б организаторы не брали денег с людей. если б это была первая проба тип и на личной инициативе и все такое. а если на таких штуках хотят заработать то по-моему должно быть на уровне.