ICTV: Сьогодні у столиці розпочинається триденний «Антонич-фест»
Вірші забутого поета у закинутому парку. У столиці розпочинається «Антонич-фест» – неформальне дійство, що має повернути людям талант Богдана-Ігоря Антонича. Він народився століття тому і помер молодим – у 28 років. У його віршах філософія та навіть космічні мотиви, зрозумілі не одразу, однак якщо вже перейнялися, то всерйоз і надовго. Про фестиваль його імені у традиційній п‘ятничній рубриці «Вікенд».
Фестиваль у занедбаному київському парку «Нивки». «Антонич-фест» – і згадка про українського поета Богдана-Ігоря Антонича, і нагода тут прибрати. З мітлами – волонтери. Спочатку мріяли встановити Антоничу пам‘ятник, а врешті – влаштовують фестиваль. Готуватися почали півроку тому – пропагували поезію Антонича у громадському транспорті й на вулицях.
Богдан Логвиненко, організатор фестивалю: «Були там різні курйозні випадки. Якась бабуся намагалася хлопця викинути з тролейбуса, кричала, що це не місце для читання віршів, що для цього є якісь місця, про які ми не знаємо».
Богдана-Ігоря Антонича називають вічно молодим і забутим поетом. Народився 100 років тому на Лемківщині – нині це у Польщі. У 28 помер – після перитоніту. Змалечку писав вірші польською. Українську опанував лише у Львові, від того перші його українські поезії – мало зрозумілі. Співак і перекладач Віктор Морозов з цього тільки тішиться.
Віктор Морозов, співак, перекладач: «Деякі я сам не знав. Скажімо, в пісні про незнищенність матерії є такий рядок: «Задзвонить моє серце джагани в копальні» – я ніде не міг знайти, що таке «джагани». Аж нарешті зрозумів, знайшов, що то діалектичне лемківське кайло, яким кують каміння».
Морозов співатиме в неділю, скоріш за все, з «Мертвим півнем». Ще у триденній програмі 20 гуртів і виконавців – з піснями на слова Антонича. А для модників сюди завезли одяг – теж із його віршами. Автор Олександр Бо-Гі дивується, що поет маловідомий, а от організаторів радує, що його не заялозила ідеологічна машина.
Олександр Бо-Гі, кравець: «Отут: «Рости в моєму саді сонце, похмільна квітка тютюну». Це – наш поет, тобто, і одяг, і наше мислення, світосприйняття дуже близьке, те відношення до природи. Так, як він занурюється в ті нюанси, як він розкриває ту широту і глибину».
Окрім одягу з Антоничем, тут продаватимуть його книжки, а ще таки залишать дерев‘яні скульптури і бавитимуться з дітьми. На зароблені гроші обіцяють видати ілюстровані поезії Антонича і диски піснями на його слова. // Ольга Чайко, Андрій Маяков, «Факти», ICTV
