ПРО: Крайній день та підсумки Антонич-фесту

Досі святкування ювілеїв від дня народження ікон української культури не виходили за межі офіціозу або невеликих скромних квартирників, що й не намагалися складати конкуренцію титанічним культам Кобзаря / Каменяра / «Стражденної Хворої». Якщо про ювілей згадували, то, швидше, у культурних колах (бо ж треба до того діла і книжку встигнути видать, і пам’ятник черговий відкрити – хай не в обласному центрі, але ж хоч у районному). Бувало, ще на Вікіпедії загдували: «цього дня народився...», – а потім миналося.

 

 

Фестиваль, приурочений до 100-річчя із дня народження поета та філософа Богдана Ігоря Антонича, пройшов інакше, і не крізь пальці. Спільнота блогів про культуру Сумно.com, що ініціювали фестиваль «Дітвака із сонцем у кишені», мабуть, трохи не єдині, хто виконав наказ Президента України про відзначення ювілею. Вони фактично не просто організували, але й прокотили Україною хвилю мистецьких Антонич-акцій, флеш- та арт-мобів, літературних зустрічей і поетичних читань.

На відміну від інших фестів, що лише чіпляли лейбу якогось Великого Діяча (можливо, через концептуальну невибагливість), забуваючи про іменну назву власного заходу, організатори свята Антонича вирішили запропонувати програму, що по-справжньому популяризує творчість поета. Фестиваль, що відбувся 2-4 жовтня у Києві (парк «Нивки») якісно відрізнявся від інших «урочистостей з нагоди…» та відсторонився від усіх негативів (окрім, фінансових, але про це – нижче). Учасниками події стали люди, які справді перейнялися творчістю Богдана-Ігоря Антонича: піснями, світлинами, картинами, лендартом та іншими дивацтвами-ремінісценціями на вірші.

 Якщо вам все ж не вдалося усе це почути і побачити, то пропонуємо невелику частину завершального дня Антонич-фесту у свитлінах, зокрема – музичну її складову.

 

Третього дня, 4 жовтня на невеликій сцені просто неба зібралися 9 музичних колективів, які окрім власного репертуару презентували і його онолення. 

 

 

 

 

«Веремій» співали героїчних пісень та героїчно співали Антонича.

 

Загалом «Веремій» трохи розворушили публіку. Не дуже якісним видався лише звук, який перевантажував і відлякував від сцени подалі, тож і не дав нагоди оцінити інструментальне багатство хлопців, що разом із своїми музичними інструментами ледь помістилися на сцені.

 

 

Після них на сцену вийшов «Вій». Здебільшого представляли свою програму – порадували як відомими композиціями, так і новим твором. Музиканти не приховували: за створення пісні на слова Антонича вони сіли зранку того ж дня, що й мали її заспівати.

 

 

 

 

 

 

 

У цей час проходили альтернативні зібрання біля багаття 

 

  

 На Антонич-фест завітала і Катя Chilly. Щоправда, без барабанщика.

 

Але із запальним перкусійником) 

 

 

Україно-сербський лаунж-проект Shopping Hour дивував гармонією голосів та нестандартною стилістикою)

 

Надзвичайно підготувались до концерту Сестри ТЕЛЬНЮК. Вони вперше презентували сингл «ТЕЛЬНЮК: Назавжди». Серйозний підхід, якісна музика.  

 

 

 

 

 

Віктор Мороз вирішив не затримувати виступ Мертвого Півня і поспішив виконати неймовірно хорошу пісню про Антонича, після якої відпускати його не хотілося, навіть зважаючи на очікуваних і бажаних «Півнів»

 

 

Ну, і на завершення – Мисько Барбара та «Мертвий півень», яких усі так чекали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На «біс» доспівати не дала міліція

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Технічним партнером фестивалю виступила компанія «Комора», що уможливило музичне наповнення його програми.

Загалом – хочеться сказати спасибі організаторам та долучитись до благодійних внесків, аби фестиваль продовжував жити. 

 

 

Текст: Іра Батуревич

Фото:

Олексій Даруга

Вівторок, 06 жовтня 2009 14:30